Один із авторів американського телесеріалу «Backseat Drivers» Джон Чулденко створив перше автомобільне шоу для дітей. Для «Christophorus» він написав есе про сімейну подорож до національного парку Йосеміті – на Porsche Taycan 4 Cross Turismo, який чудово впорався з цим завданням. Разом з ним: його дружина Мірабай, доньки Аделіна та Шарлотта і дерев'яне ведмежа Гюнтер.
Пізніше, на автостраді, Мірабай розмірковує про те, яке це щастя – отак подорожувати разом. Я дивлюсь у дзеркало заднього виду. Гюнтер сидить посередині між нашими доньками, пристебнутий ременем, і відповідає мені своїм дерев'яним поглядом. Ми з ним добре розуміємо один одного: здається, ми обидва відчуваємо щастя від свободи, яку дарує подорож в автомобілі.

З повним зарядом батареї і повною філіжанкою кави в руках я тисну на педаль акселератора на розгінній смузі автомобільної дороги федерального значення № 5. Автомобіль зривається з місця з вереском, але не шин, а двох дівчаток на задньому сидінні. Вони в захваті, їхні очі сяють! За ці кілька секунд вони усвідомлюють, що означає цей автомобіль і наша подорож: можливість дізнатися більше про Каліфорнію, подорожуючи відкритою автострадою, й відчути винятковий спортивний характер цього автомобіля на лоні мальовничих пейзажів. Коли Taycan набирає крейсерську швидкість, я щасливий, що ми вирушили в цю подорож всією родиною. І ніхто поки що не скаржиться на мій музичний вибір.

Щось відбувається, коли ми піднімаємося звивистою дорогою до Національного заповідника Секвоя. Раптом усе завмирає. Вітер, діти, світ навколо. Ми всі стаємо напрочуд тихими, коли наш автомобіль проїжджає між величними деревами, вік яких налічує близько трьох тисяч років. Електричний шепіт автомобіля стає майже побожним, здається, він теж розуміє винятковість цього моменту.

Сімейний відпочинок: Джон, Аделіна, Шарлотта й Мірабай Чулденко насолоджуються відпочинком у Національному заповіднику Секвоя.

Йосеміті вражає. Це місце, яке м'яко, але наполегливо нагадує про те, що наше життя – лише коротка мить у літописі природи. Місце, де майже все, що ми бачимо, переживе нас на багато століть.

Коли ми їдемо дорогою з крутими поворотами, Аделіна вигукує: ”Я обожнюю цей автомобіль!” Бінґо! За кілька секунд дерева розступаються, відкриваючи перед нашими очима величне видовище: гранітну скелю Хаф-Доум заввишки майже 2700 метрів, пік якої на 400 метрів височить над гігантськими деревами. Коли ми зупиняємося, щоб піднятися на найближчі скелі, вдалині ми чуємо шум водоспаду. Я розмірковую про перші корінні народи, які населяли ці землі, і про пристрасних активістів, які боролися за збереження цих ландшафтів. А ще про той радісний факт, що нікому з моїх дітей зараз не потрібно до туалету.

Перед тим як залишити парк, ми знову виходимо з автомобіля і прямуємо до лісу. Прогулюючись під деревами, Шарлотта знову заводить дружбу з комахою. На цей раз із гусеницею, яку донька назвала Пушинкою і, на щастя, поклала не в кишеню, а на шматочок кори дерева.

Наступного ранку по безкрайнім золотим полям Каліфорнії ми їдемо назад до Лос-Анджелеса. І хоча нам вдалося вберегти крихітних лісових істот від необхідності їхати разом з нами додому, ми повертаємося з новим членом сім'ї – дерев'яним ведмежам на ім'я Гюнтер, вирізаним за допомогою бензопили (проданої нам за трохи завищеною ціною).

Родзинка подорожі автомобілем – її непередбачуванність. Ти можеш їхати куди завгодно й зупинятися, де тобі зручно. Це стихія Cross Turismo. У режимі Gravel Mode я спрямовую машину до мальовничої річки, де ми з Мірабай накриваємо сніданок з ягодами, сиром, салямі та огірками. Аделіна засипає фотографа питаннями про життя в Німеччині, а Шарлотта, звичайно ж, викопує якусь комаху на мулистому березі річки. Ми навчилися ніколи не мандрувати без вологих серветок.

«У майбутньому ці дні стануть спогадами». Джон Чулденко