Далі ми залишаємо Taycan і продовжуємо шлях пішки за порадою Йоганна Вольфганга фон Ґете: «Тільки там, де ти пройшов пішки, ти дійсно побував». Ми дістаємося до Садового будиночка – першого місця проживання великого поета й письменника в Веймарі в 1776 році. У цьому мальовничому місці, у парку на березі річки Ільм, він написав свою легендарну баладу «Лісовий цар», яка й сьогодні входить до шкільної програми. Дім Ґете на Фравенплан, де він помер у 1832 році, ми змогли оглянути тільки зовні.
Самотньо як ніколи дзюрчить вода у фонтані Ґете, а поряд смажаться відомі тюрингські ковбаски. Метрів за 500 звідси, на Театральній площі височить пам'ятник геніям, які прославили це місто – Ґете та його сучаснику Фрідріху фон Шиллеру. Автор «Учня чаклуна» поруч із творцем «Розбійників». Великі поети стали символом «золотого віку» Веймара. Десь із 1850 року настав його «срібний вік», відзначений творчістю композиторів Ференца Ліста й Ріхарда Вагнера. У Веймарі зародився один із визначних напрямів архітектури й дизайну: в 1919 році тут було засновано Вищу школу будівництва і художнього конструювання – Баухаус. Архітектор Вальтер Гропіус проголосив принцип рівності витончених і прикладних мистецтв. Функція визначає форму – кредо засновників сучасного будівництва й мислення, кредо революції у світовій архітектурі. Як і ансамбль «Класичний Веймар», Баухаус з його пам'ятниками у Веймарі, Дессау й Бернау є частиною Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.