Porsche 24 години тиші

При згадці про Німеччину іноземцю на думку відразу ж приходять німецькі автобани – ця країна традиційно асоціюється з високими швидкостями. Однак є тут і інше – мальовничі алеї та озера, незаймана природа й високорозвинена культура. Ми вирушаємо в гості до Ґете, Фонтане й Бетховена на автомобілі Porsche Taycan. Ми подорожуємо країною в годину повного спокою та тиші. На автобані немає звичного 24-годинного марафону. Ми не поспішаємо, насолоджуємося сільськими стежками й романтичними місцями, пов'язаними з іменами великих німецьких поетів і мислителів. Прямуємо спокійно, тихо, в Porsche Taycan. Наш автомобіль подібний до вітрильника, який іде за вітром у цій вражаючій і хвилюючій тиші. Порожніми дорогами, пам'ятними місцями видатних особистостей, які творили історію. Усвідомлюючи, що наш час теж стане величною віхою в історії людства. Початковим пунктом нашої подорожі є замок Нойшванштайн на півдні Баварії, а кінцевим – Нойруппін, на півночі, в землі Бранденбург.

24 silence2

Казковий замок: Нойшванштайн – найвідоміший із замків короля Баварії Людвіга II.

Taycan ніби створений для того, щоб дати можливість заглибитися у власні думки, не припиняючи руху. Ми зустрінемося з Гете та Шиллером у Веймарі, з Фонтане у Бранденбурзі, відсвяткуємо 250-річчя від дня народження Бетховена в Бонні на Рейні. У наших головах звучить поезія та музика. Ми подорожуємо з півдня на північ та зі сходу на захід. Але це не естафета з пункту А до пункту Б німецькими автобанами. У повністю електрифікованому спортивному лімузині, в якому загострюються почуття, ми відкриваємо для себе різноманіття Німеччини. Милуємося оперетковим бароко, що контрастує з витонченим стилем Баухаус. Насолоджуємося середньовічними центральними площами міст, готичними соборами, спорудами в стилі класицизму й незайманою природою. Заглядаючи за межі республіки, бачимо її сусідів – Австрію, Польщу, Чехію та Францію. Ми із задоволенням поглянули б і на Данію, але чудові прибережні північні ландшафти недоступні нам цієї весни через пандемію.

В гостях у Ґете, Шиллера й Гропіуса

Веймар знаходиться в центральній частині Німеччини, в Тюрінгії. До центру міста ми їдемо бруківкою, повз відому бібліотеку імені Анни-Амалії, площу Демократії та міський замок.

24 silence4

Далі ми залишаємо Taycan і продовжуємо шлях пішки за порадою Йоганна Вольфганга фон Ґете: «Тільки там, де ти пройшов пішки, ти дійсно побував». Ми дістаємося до Садового будиночка – першого місця проживання великого поета й письменника в Веймарі в 1776 році. У цьому мальовничому місці, у парку на березі річки Ільм, він написав свою легендарну баладу «Лісовий цар», яка й сьогодні входить до шкільної програми. Дім Ґете на Фравенплан, де він помер у 1832 році, ми змогли оглянути тільки зовні.

Самотньо як ніколи дзюрчить вода у фонтані Ґете, а поряд смажаться відомі тюрингські ковбаски. Метрів за 500 звідси, на Театральній площі височить пам'ятник геніям, які прославили це місто – Ґете та його сучаснику Фрідріху фон Шиллеру. Автор «Учня чаклуна» поруч із творцем «Розбійників». Великі поети стали символом «золотого віку» Веймара. Десь із 1850 року настав його «срібний вік», відзначений творчістю композиторів Ференца Ліста й Ріхарда Вагнера. У Веймарі зародився один із визначних напрямів архітектури й дизайну: в 1919 році тут було засновано Вищу школу будівництва і художнього конструювання – Баухаус. Архітектор Вальтер Гропіус проголосив принцип рівності витончених і прикладних мистецтв. Функція визначає форму – кредо засновників сучасного будівництва й мислення, кредо революції у світовій архітектурі. Як і ансамбль «Класичний Веймар», Баухаус з його пам'ятниками у Веймарі, Дессау й Бернау є частиною Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.

Швейцарія в Саксонії

Поки Taycan заряджається, ми читаємо про Ельбські піщанкові гори, і наступний пункт нашої подорожі – Дрезден. Тут народився Еріх Кестнер. Без його книг «Еміль і детективи» й «Подвійна Лоттхен» неможливо уявити дитинство німецьких дітлахів ХХ століття.

24 silence6

Але нам час повернутися зі світу дитячих спогадів у реальність. Акумулятор повністю заряджено, і ми прямуємо далі. Вже за кілька кілометрів довкола нас – химерна природа. Суворі піщанкові ландшафти, що сформувалися мільйони років тому під впливом води та вітру. Згадуються уроки географії, тремтіння землі та струс материків. Незабаром ми перетинаємо красуню Ельбу. На одному березі річки лежить саксонське місто Бад-Шандау, на другому – чеський Дечин. Неподалік кордону височить гора Лілієнштайн – символ національного парку «Саксонська Швейцарія». З вершини можна побачити дрезденську Фрауенкірхе (церкву Богородиці). Проминувши мальовниче місто Пірну, ми їдемо далі до Дрездена, де помічником аптекаря працював письменник Теодор Фонтані. У столиці Саксонії Ґете й Шиллер також увічнені: їхні скульптури, як і пам'ятники іншим діячам світової літератури, прикрашають Земперопер. Будівля, що неодноразово зазнавала руйнування, носить ім'я творця, архітектора Готфріда Земпера. На повторному відкритті опери в 1878 виконувалася п'єса Йоганна Вольфґанґа фон Ґете «Іфігенія в Тавриді». Цими днями в залі опери панує тиша.

24 silence7

Земперопер: театральна площа порожня. Тишу порушує лише шелест коліс.

 

З Фонтане по Бранденбургу. Верхівки дерев обережно тягнуться одна до одної, тінь від гілок малює візерунки на асфальті. Романтична природа колишнього маркграфства Бранденбурга. Електромобіль безшумно проїжджає мальовничими алеями, нам згадуються рядки Фонтане: «Я проїхав маркграфством і знайшов його багатшим, ніж смів сподіватися». Один з найвідоміших представників поетичного реалізму Теодор Фонтане народився в 1819 році в сім'ї аптекаря в Нойруппіні (місто на північному заході від Берліна, сучасна земля Бранденбург).

24 silence9

Замок Гузов: став прототипом замку, в якому розгортається дія роману Теодора Фонтане «Перед бурею».

24 silence11

Великий шанувальник далеких подорожей, він завжди сумував за батьківщиною, мріяв про її річки та озера, греблі та ліси. Численні алеї Бранденбурга й Передньої Померанії цей видатний письменник і театральний критик називав «зеленими гаями подорожей». Їхнє густе зелене листя служило йому джерелом натхнення.

Одербрух, 60-кілометрову болотисту смугу на кордоні із сучасною Польщею, Фонтане оспівав у «Мандрах по марці Бранденбург». Його найвідоміший роман «Еффі Бріст» побачив світ у 1896 році, за два роки до смерті письменника. Про нього нагадує будинок Фонтане в Бад-Фраєнвальде, бронзове погруддя перед колишньою аптекою його батька в Лечині та велосипедна доріжка. Перше ім'я Фонтане – Генріх. На відміну від його творчості, воно забуте.

Бетховен і рейнська культура

Бонн святкує: у 2020 році виповнюється 250 років від дня народження Людвіга ван Бетховена. Тут, на Рейні, народився один із найбільш талановитих піаністів у світі і, мабуть, найвеличніший композитор усіх часів.

24silence13

Його найвідоміший твір – «Симфонія № 5». Перші чотири ноти – три восьмі та одна половинна – найвідоміша тема в класичній музиці. У тридцять років Бетховен мав серйозні проблеми зі слухом, а в п'ятдесят він практично став глухим. І все-таки продовжував складати музику завдяки слуховій уяві після зорового сприйняття нот. У будинку, де він народився, із фасадом у стилі бароко на Бонгасі 20, сьогодні знаходиться музей. У сусідній будівлі – зал камерної музики та архів Бетховена. Можливо, саме там, на верхньому поверсі, біля вікна, композитор працював над відомою четвертою частиною своєї «Симфонії № 9» під назвою «Ода до радості», в якій він увічнив вірші Фрідріха Шиллера і яка через двісті років, у 1972 році, стала гімном Євросоюзу.

Геніальний композитор з буйною гривою волосся полюбляв подорожувати до гір Зібенгебіргу, що лежать поблизу. Бетховен захоплювався горою Петерсберг, що на заході масиву. На висоті 333 метри знаходиться однойменний готель, де свого часу зупинялися імениті очільники держав, наприклад, президент США Ейзенхауер і останній імператор Ефіопії Хайле Селассіє. Приймали тут також Генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва та першого Президента СРСР Михайла Горбачова. Королева Великобританії Єлизавета II і президент США Білл Клінтон милувалися звідси річкою, яку Генріх Гейне в написаній ним 1844 року сатиричній поемі «Німеччина. Зимова казка» назвав «Батько Рейн». Цей водний шлях завдовжки 1 233 кілометри, що сполучає кілька європейських держав, сповнений величного спокою. Ми насолоджуємося цим вражаючим пейзажем в абсолютній тиші.

24 silence14

Петерсберг: навпроти колишньої столиці ФРН Бонна, на іншому березі Рейну, над містом Кенігсвінтер височить гора, що увійшла в історію.

Ця стаття вперше була опублікована в журналі Christophorus, випуск № 395 www.christophorus.porsche.com